Посвята студентів третього курсу
кафедри фізичної географії у ландшафтознавці

Вже стало доброю традицією, що студенти 3-го курсу, які обрали навчання на кафедрі фізичної географії, проходять “посвяту”. Минулого року така “посвята” відбувалась в смт. Славсько, тоді як цього року все відбувалось на Чорногірському географічному стаціонарі в смт. Ворохта. Загалом у ній взяло участь 19 студентів і 2 викладачі.

Одразу після приїзду в п’ятницю 14 жовтня на стаціонар гори нас зустріли снігом. А на ранок все виглядало, ніби за вікном – справжня зима.


Сама “посвята” проходила протягом цілої суботи і полягала у проходженні командами студентів низки конкурсів.
Першим був конкурс, що нагадував змагання із спортивного орієнтування, але студенти проходили дистанції, позначені на… ландшафтному плані околиць стаціонару!

Але для того, щоб одержати карту із нанесеним маршрутом, потрібно було пройти шлях за азимутами, в кінці якого й була захована карта. На половині проходження дистанції на команди чекало випробування: описати фацію, де знаходився контрольний пункт… Оцінювались як якість, так і швидкість виконання. Після проходження дистанції команда мала зібрати із окремих букв (які були на кожному контрольному пункті) ключове слово – одне із ключових у ландшафтознавстві.

 

Наступним був конкурс на краще приготовану страву. В цьому конкурсі взяли участь смачнюща рибна юшка, гречка із підливою зі сметани, а на десерт – рис із шоколадом і бананами. Судді так і не змогли визначити переможця: все таке було смачне!

Після святкової трапези студенти складали коломийки про студентське життя, про викладачів і про саму посвяту. Десь в цей час і був складений гімн групи ГрФ-31.

Далі були інтелектуальні конкурси. Спершу команди одержали завдання скласти портрети визначних вчених-ландшафтознавців, які мають відношення до кафедри фізичної географії.

 

Наступнним був конкурс географічних пузлів. Команди одержали завдання поскладати якомога швидше контурні карти Південної Америки і Африки, які були розрізані вздовж меридіанів і паралелей на шматки.

Коли із завданням впорались усі команди, почалась безпосередньо сама процедура посвяти. Кожен “новонароджений малюк-ландшафтознавець” мусив трохи попити із пляшечки…

…потім поїсти…

…хоч і не всі “малюки” хотіли…

Отож, після того, як малюки-ландшафтознавці підкріпилися, їм на тілі був поставлений знак, що вони справді мають стосунок до фізичної географії… Напис був зроблений фрагментом гумусового горизонту бурого лісового ґрунту…

Після цього найдосвідченіший “посвячувальник” у ландшафтознавці доцент В.П. Матвіїв зачитав текст присяги…

Ось деякі її фрагменти:

 “…любити і шанувати своїх батька-факультет і маму-кафедру;
- не зневажати цьоцю-аудиторію;
- поважати природно-територіальні комплекси як самого себе;
- розпізнавати своїх викладачів за фізіономічними ознаками в просторі і часі;
- копати шурфи у повний ріст…”

Ну і звичайно, що таку знаменну подію потрібно було належно відсвяткувати. Студенти і викладачі в дружньому колі співали пісень…

На наступний день, в неділю, на вогні готувались смачні кури-гриль…

…бавились у сніжки і ліпили дружно сніговика…

…ввечері продовжувались різні забави…

і нічним Рахівським поїздом щасливо добралися з Ворохти до Львова.